Кадровий голод в Україні – чому складно шукати найкращих?

Пости у соціальних мережах про «пекельний кадровий голос» набирають численну кількість лайків, щоправда, більше сумних, аніж веселих. Тема дефіциту досвідчених і вправних спеціалістів набирає обертів, а дев’ять із десяти власників бізнесу скаржаться на брак кваліфікованого персоналу у найрізноманітніших сферах.

Коли це почалося?

Ознаки кризи були помітні задовго до того, як це почали усвідомлювати роботодавці. Крім безумовно наявного фактора – еміграції робочої сили за кордон, причина голоду – класичний набір помилок, як з боку роботодавців, так і HR-менеджерів.

Яких найпоширеніших помилок припускаються українські роботодавці?

Небажання вивчати потреби споживачів

Роботодавці вперто не помічають зміни погоди та намагаються «йти проти трендів». Ті, хто має додатковий ресурс – тримаються, інші йдуть на дно, опиняючись по інший бік конкурентоспроможного бізнесу. Небажання вивчати потреби споживачів – одна з основних проблем ринку праці. Прагнення та структура потреб значно змінилися, особливо у кваліфікованого персоналу.

Співробітники не хочуть працювати в атмосфері хаосу, маніпуляцій, пасивної агресії, корпоративних війн та нічим не підкріплених амбіцій, вельми властивих українським реаліям.

Сайти пошуку роботи наскрізь просякнуті оголошеннями «приходьте до нас, у нас дружній колектив, безліч чаю і печива, ми знаходимося поблизу від центру». Ніхто не влаштовується на роботу через чай чи печиво, небагатьом важлива відстань до центру, ніхто не повірить, що колектив дружній, поки не переконається у цьому особисто. Такі оголошення нікому не потрібні.

Список найголовніших потреб робітників залишається поміж рядків – системність, прозорість рішень, особистісний ріст, комунікація, підвищення професійних компетенцій і взаємоповага, як з боку керівництва, так і з боку колег.

Небажання відстежувати тенденції

Подекуди зовсім непомітні тренди за короткий проміжок часу стають мейнстримом. Найбільшої популярності набув тренд відмови від систематичного ненормованого робочого дня – віддаленої або часткової зайнятості. Не варто шукати причину у небажанні працювати або утриманні балансу між особистим та робочим життям, як вважає більшість бізнесменів. Справа в адаптації персоналу до реалій сучасного світу. Люди розуміють, що працювати більше за норму невигідно, якщо це не супроводжується особистісним та професійним розвитком. Поки час в офісі летить, хтось навчається, ходить на ділові зустрічі, знайомиться з новими людьми або працює над особистим проектом.

Компанії, які спроможні розвивати своїх співробітників, мотивувати їх, організовувати тренінги та навчання, як із професійних напрямків, так і для особистісного розвитку співробітників, мають попит у кандидатів. Однак як завжди є «проте». Таким «проте» є той факт, що нематеріальна мотивація в сучасному світі повинна бути суто індивідуальною та формуватися в діалозі між компанією та працівниками.

Якщо дивитися ще глибше – наявність принципів корпоративної культури і цінностей, які вона проголошує, за умови збігу із цінностями та прагненнями майбутніх співробітників, виступає потужним фундаментом, на якому започатковуються взаємовигідні умови праці, що призводять до зростання бізнесу.

Можливість безперервного навчання – мотивація, що не старіє.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *